«Вавилон» можна описати як «прянощі, потім прянощі та ще трохи прянощів». Він багато в чому схожий на Каїр, мінус троянда. У подібній монохромності є свій шик. Penhaligon's зуміли зібрати з одних лише спецій та дерева аромат, який не виглядає ні бідним, ні нудним.
Шафран грає ту саму криваву, солено-кислу скрипку, витягаючи з мускатного горіха його некондитерську, суху і трохи колючу фракцію; третім голосом до них підлаштовуються коробочки зеленого коріандру. Водночас це звучить трохи схоже на східну каву на вугіллі — лише без кави: натомість домінує те, що покликане служити лише смаковими та ароматичними добавками.
Смолисто-деревне «тіло» запаху ніби складається з тисячі фарб, що разом утворюють складний, змішаний колір: там відчувається кориця, поряд з нею — гвоздика, тінь ладану, прах пачулів… можливо, навіть затоптаний кудись у нижній ящик шифоньера, щоб не ліз першому плані, уд. Ближче до фіналу «Вавілон» несподівано стає солодшим і ще темнішим — не інакше це уду вдалося вирватися з шафи і, підхопивши практично ідентичну каїрську ваніль, зробити по торговій залі кілька турів вальсу.
Немає питань про даний товар, станьте першим і задайте своє питання.